Запалення аденоїдів трапляється в кожної третьої дитини: що треба знати батькам. Пояснює лікарка-отоларинголог Юлія Шукліна

 Юлія Шукліна
Юлія Шукліна

Як зрозуміти, що в дитини збільшені запалені аденоїди

Аденоїди — так називають мигдалину в носоглотці (де ніс сполучається з горлом). Вона є частиною імунної системи, тобто має захисну функцію.

Завдяки аденоїдам й іншим елементам імунної системи організм дитини вчиться реагувати на подразники (віруси, бактерії та алергени), підбираючи антитіла.

Коли в організм дитини потрапляє інфекція, аденоїди працюють інтенсивніше й збільшуються.

Збільшені аденоїди частково перекривають носоглотку, що утруднює дихання. Про це можуть свідчити рясні виділення та/або закладеність носа, гугнявість голосу, мокрий кашель.

Як правило, дитина частіше хворіє, коли відвідує колективи. У нормі після одужання від інфекції аденоїди повинні зменшуватися. Однак іноді цього не відбувається.

Стан, коли аденоїди залишаються збільшеними, називають аденоїдитом. Він може суттєво впливати на якість життя дитини, тому його обов’язково треба лікувати.

Найактивніше аденоїди працюють у перші роки життя дитини, до 5–7 років. Потім ця тканина згасає.

Кількість дітей зі збільшеними аденоїдами стала. Але під час пандемії ковіду дітей з такими скаргами поменшало в рази, бо не було активного контакту. Зараз ситуація протилежна. Перебування дітей у непристосованих, часто вологих і погано вентильованих бомбосховищах посприяло зростання захворюваності.

Діти з батьками під час тривоги в укритті
Діти з батьками під час тривоги в укритті
Чому дитина 1–7 років постійно хворіє і чи можна це якось виправити? Пояснює педіатр

Наскільки збільшені аденоїди «винні» у більшому розмноженні вірусів та бактерій

Збільшені аденоїди перекривають задні відділи носа і носоглотку. Там накопичується слиз, і внаслідок поганої вентиляції утворюються біоплівка. Це шар мікробів, який формує захисну оболонку. Біоплівка захищає бактерії від імунної системи та ліків, що призводить до тривалих інфекцій та запалення.

Це не обов’язково мають бути агресивні бактерії, які, скажімо, викликають гнійне запалення. Це може бути нормофлора – корисні бактерії, які мешкають на слизовій оболонці, але внаслідок поганої вентиляції носоглотки і підвищеної температури в цій зоні їх стає більше. І це викликає стан постійного нежитю та/або закладеності носа.

Чи потрібно ізолювати дітей зі збільшеними аденоїдами

Є дослідження, які показують значне покращення стану дитини після ізоляції від колективу на термін від 3-х місяців. Чи означає це, що дітей з аденоїдитом варто обмежувати від громадських місць, зокрема дитсадків?

Раніше радили ізолювати дітей з аденоїдитом, зараз поняття про природню імунізацію розвивається і більшість науковців каже, що це природня історія.

Якщо у дитини є соплі, але нема температури, змін в аналізі крові — це не треба лікувати. І дитину не треба ізолювати.

Просто їй треба створити такі умови, щоб вона більше гуляла на свіжому повітрі, більше рухалася.

Діти на прогулянці в парку
Діти на прогулянці в парку

Лікування аденоїдів у дітей: чи потрібні завжди антибіотики

Ні, антибіотики потрібні тільки у випадках, коли доведено, що причиною запалення є бактеріальна інфекція. Саме по собі збільшення аденоїдів не є запальним процесом, це збільшення тканин.

Недоцільне використання антибіотиків може призвести до розвитку резистентності мікроорганізмів до них. Це означає, що бактерії можуть стати стійкими до дії певних антибіотиків і вже не відповідатимуть на лікування. Тому для призначення антибіотиків мають бути зміни в аналізі крові, що підтерджують таку необхідність.

Консервативне лікування збільшених аденоїдів передбачає використання назальних гормональних спреїв.

Однак, у деяких випадках, коли аденоїди значно збільшені, такі спреї можуть не мати достатньої ефективності.

Коли і кому потрібна операція з видалення аденоїдів

Треба розрізняти два стани:

  1. запалення аденоїдної тканини, коли збільшення органу відбувається внаслідок набряку, це аденоїдит,

  2. істинна гіпертрофія, коли тканина розрослася, і не може зменшитися ні за яких умов ні при якому лікуванні.

Запалення аденоїдів у дитини
Запалення аденоїдів у дитини

Оперуємо тільки істинну гіпертрофію, коли є:

  1. порушення прикусу, неправильне формування зубного ряду при зміні зубів з молочних на постійні;

  2. зміни у зовнішності: «аденоїдний» тип обличчя (внаслідок тривалого дихання ротом нижня щелепа висувається вперед) та деформація грудної клітки (внаслідок зменшення глибини вдиху протягом тривалого часу);

  3. виник секреторний отит – аденоїди перекривають вічка слухових труб і за барабанною перетинкою у порожнині вуха накопичується секрет. Це така в’язка рідина, за консистенцією нагадує холодець. Вона порушує прохідність звуку і дитина недочуває. Якщо ми лікуємо і не можемо позбутися цієї рідини довше 3-х місяців, треба видаляти аденоїди. Інакше можуть виникнути проблеми зі слухом. Іноді ми не тільки видаляємо аденоїди та робимо пункцію барабанної перетинки, прибираємо рідину, а інколи навіть ставимо туди шунт, щоб ця дірочка не закривалася після пункції і щоб повітря примусово проходило наскрізь через зовнішній слуховий прохід і через слухову трубу;

  4. виражене порушення носового дихання. Батьки приходять і кажуть: дитина задихається уві сні, або не може спати горизонтально — потрібно, щоб було напівсидяче положення. Є апное – затримка дихання уві сні.

Якщо у дитини аденоїди збільшуються і зменшуються під час лікування (тобто коли ми використовуємо назальні кортикостероїди), лікування є ефективним, то кажемо поки не видаляти, бо нема абсолютних показів.

Дитина спить без порушень носового дихання
Дитина спить без порушень носового дихання

Який ефект від видалення аденоїдів

У дитини покращується самопочуття, у випадку секреторного отиту після операції нормалізується слух, є можливість запобігти змінам щелепи, зубного ряду, нормалізується сон.

Як видаляють аденоїди у дітей

Існують різні методи, але ідеального немає. Ми обираємо оптимальний, виходячи з потреб дитини.

Класичний метод, при якому в носоглотку вводиться хірургічний інструмент, ним медики вирізають аденоїди. Операція виконується «наосліп», тому можливе неповне видалення тканини, яке провокуватиме рецидиви у майбутньому. Це метод, найбільш травматичний для тканин, що оточують аденоїди, але також найбільш швидкий. Існують випадки, коли потрібно скоротити час перебування дитини під наркозом. Наприклад, через розлад аутистичного спектру чи синдром Дауна. Наркоз у таких дітей може спричинити регрес у психоемоційному розвитку.

Шейверний метод. Медики працюють мікродебрітером, це апарат, який подрібнює і прибирає тканину. Я називаю це «суміш блендера з пилосмоком». Цей метод теж ріжучий, але більш ощадний для тканин. Тому що поверхня невелика і ми можемо більш ефективно контролювати свої дії. Але це вимагає більше часу.

Метод холодної плазми. Ми не застосовуємо щодо аденоїдів лазер. Лазер діє високою температурою і призводить до формування рубців на слизовій. Але є альтернатива лазеру — холодна плазма. Холодна плазма створюється шляхом пропускання електричного струму через фізіологічний розчин. Ця речовина руйнує лімфоїдну тканину, не нагріваючи її до високих температур (не вище 65-70°C).

Ми не ріжемо, а випарюємо цю тканину. Це безкровний метод, але має певні недоліки: формується опікова поверхня, яка довше гоїться. Цей метод дозволяє оперувати пацієнтів, у яких є проблеми зі згортанням крові, патологія печінки чи серця — там, де треба мінімізувати крововтрату.

Метод кріохірургії, ми його не використовуємо, бо він передбачає охолоджування азотом. Аденоїди некротизуються (відмирають внаслідок впливу низької температури), і організм відторгає їх від кількох днів до кількох тижнів після операції. Це досить травматично для дитини: важко дихати, є неприємний запах при відходженні тканин.

Аденоктомія
Аденоктомія

Чи можуть аденоїди знову вирости після операції

Тут наукові дані суперечливі. Різні дослідження показують різний відсоток повторного розростання: від 2% до 26%. Однак вчені погоджуються, що більшість випадків не потребує повторного втручання, оскільки повторно збільшені аденоїди істотно не впливають на стан пацієнта.

Із практики можу відзначити, що рецидиви трапляються значно рідше після удосколення процедури аденоїдектомії. Раніше операцію робили під місцевою анестезією, дитина відчувала біль і страх, поводилася неспокійно і медики не могли ретельно виконати роботу, не могли контролювати ситуацію візуально.

Зараз аденоїди видаляють під загальним наркозом. Медики можуть працювати стільки, скільки потрібно, щоб зробити усе якісно. Крім того, завдяки технікам візуального контролю бачимо, наскільки якісно все забрали.

Якщо раніше могли проводити дитині і 2-4 операції з видалення аденоїдів, і це було часте явище, то зараз це окремі випадки. І в кожному випадку на це є причини.

Досить часто викликає розростання лімфоїдної тканини та аденоїдів зокрема, інфікування вірусом Епштейн-Барра.

Друга причина — алергічні прояви. Коли дитина є поліалергіком, тобто є алергія на різні агенти, які можна вдихнути або з’їсти, це може бути причиною розвитку і повторного розростання аденоїдів. Тому що слизова активно реагує на алергени.

Прийом у дитячого отоляринголога
Прийом у дитячого отоляринголога

Третя, найбільш несприятлива причина – переродження лімфоїдної тканини у злоякісну. Розвиток лімфоми, злоякісного захворювання лімфоїдної тканини може, серед іншого, проявлятися розростанням у носоглотці. Кожного разу, коли видаляємо лімфоїдну тканину, тим більше, якщо це рецидив, ми обов’язково віддаємо її до патогістологів, щоб перевірили, чи нема там неприємної несподіванки.

28.06.2024