Дмитрієв Дмитро Валерійович

Координатор "Медицини болю"

 

професор, доктор медичних наук.

 

Анестезіолог та дитячий анестезіолог, репрезентативний член Європейської асоціації дитячих анестезіологів від України ESPA ACORNS member, дійсний член Міжнародної асоціації з лікування болю (IASP active member), дійсний член Європейської асоціації анестезіологів (ESA active member). Автор понад 270 наукових статей ( в тому числі і Scopus) і трьох підручників під грифом МОЗ України, редактор журналу "Медицина болю" та «Періопераційна медицина».

 

Стажування: CША, Техас, Темпл, клініка Scot & White (дитяча анестезіологія) Німеччина, Берлін, клініка Шаріте (медицина болю) Австрія, Клагенфурт, Університетська клініка (медицина болю) Австрія, Зальцбург (дитяча анестезіологія) Польща, Краків, Університетська клініка (медицина болю, регіонарна анестезія) Сербія. Белград, Університетська клініка (дитяча анестезіологія, регіонарна анестезія і медицина болю), Братислава European Pain Clinic (медицина болю, регіонарна анестезія) та Paraplegic Paracels Centrum, Щвейцария , Люцерн (анестезіологія та ІТ, медицина болю)

 

Член редакційної ради та рецензент - EC Anaesthesia (UK, London) , Nursing and Palliative care International Journal (NPCIJ) (Hungary, Budapest) , Scimaze Anaesthesia & Pain Management (India) , Moldovan Journal of Health Sciences (Moldova) , Journal of US-China Medical Science (NY, USA), Journal of Child Science (Turkey).

 

За словами професора медицини, особливо гостро виникла необхідність надання кваліфікованої допомоги пацієнтам, коли з 2014 року до лікарні почали масово надходити поранені бійці. Саме з того часу у відділенні стали вивчати питання лікування болю відповідно до сучасних алгоритмів клініко-діагностичного обстеження.

 

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 16,2% населення світу страждають від наслідків війни, а ще 12,5% мають травмованих війною родичів. Пацієнти, які дістали вогнепальні поранення, каліцтва в умовах бойових дій характеризуються розвитком психічних розладів. У 74–85% випадках лікування больового синдрому в пацієнтів із вогнепальними пораненнями не призводить до бажаного ефекту, після чого відбувається його хронізація.

 

На кінець 2019 року, протягом шести років війни на сході України у київському військовому госпіталі було проліковано близько 30 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях на Сході країни. Ще близько 15 тисячам надано амбулаторну допомогу.

 

Найбільша кількість пацієнтів поступали із посттравматичними стресовими розладами, що відобразилось на профілі інших підрозділів. також було збільшено кількість ліжко-місць клінік, які займаються пацієнтами психоневрологічного профілю. Періодом, у перші роки роки війни, водночас у клініці психіатрії на лікуванні перебувало близько 700 пацієнтів.

 

У травні 2021 в Національному військово-медичному клінічному центрі (Головний військовий клінічний госпіталь) була створена Служба лікування болю. Завдання щодо ведення пацієнтів з болем та полегшення їхнього стану покладено на відділення реанімації та інтенсивної терапії (для медичної евакуації). 

 

На початку нинішнього століття біль визнали, як окреме захворювання із відповідним кодом. В лікарні Феофанія вже створено підрозділ Центр болю, де покращують якість життя пацієнтам з болем різного походження.

 

В Україні "Медицину болю" розглядають як нову галузь медицини, що використовує міждисциплінарний підхід для полегшення страждань і поліпшення якості життя людей, які живуть з болем. У системі медичного забезпечення Збройних Сил існують певні прогалини в наданні допомоги пацієнтам, які стикаються з регулярним болем чи то в післяопераційний період, чи то під час боротьби з хворобою. Є група хворих, яких турбує онкологічний біль, що не дає спати, спокійно жити та призводить до різних психологічних проблем. Є велика кількість наших поранених бійців, які відчувають регулярний біль у місцях оперативних втручань, де були травми, непокоять їх і фантомні болі. Усе це пересікається з посттравматичними стресовими розладами.Траплялись випадки, коли людина на фоні нестерпного болю вчиняла суїцид. Больові відчуття неможливо узагальнити. Кожна людина сприймає і пояснює біль індивідуально.

 

Анестезіологи стверджують, що після планових абсолютно безпечних оперативних втручань 45% пацієнтів відчувають чи то дискомфорт, чи то біль. Навіть якщо операція була малоінвазивна. Професор зазначив:

— Безумовно, рана має боліти, але тільки певний період. Якщо місце рани болить тривалий час, то це вже проблема, яка лише наростає. Визначити причину болю – первинна задача лікаря для успішного лікування. Ми, анестезіологи, володіємо певними практичними навиками й наважились взяти на себе непросте завдання, аби максимально швидко й ефективно допомогти пацієнтам, які страждають від болю. Тому й було вирішено вивчати "Медицину болі". Пацієнт повинен отримати допомогу амбулаторно або пройти системне лікування в стаціонарі. Подолання больового синдрому в пацієнта вимагає від медиків копіткої роботи: щоденне спілкування з хворим, проведення певних маніпуляцій, залучення спеціалістів інших відділень. З перших днів війни, я провів не одну сотню операцій. "Медицина болі", що включає "керування" та лікування болю підтвердили мої сподівання на позитивні результати, і слова подяки від пацієнтів, які з моєю допомогою позбулися болю, теж тому підтвердження. Можна навчитись так керувати болем, щоб він не стояв у центрі уваги, дозволив сконцентруватись на справах, які дають задоволення.

 

Контакти:

Telegram: @MD_dmytriiev

Instagram: @md_dmytriiev

e-mail: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.