Знайти серед живих чи мертвих.

 

Через повномасштабне військове вторгнення росії в Україну щодня збільшується кількість зниклих безвісти українців. Значна частина з них є військовослужбовцями, які зникли або були захоплені в полон під час виконання бойових завдань.

 

Станом на 1 серпня 2014 року Міністерство оборони України надало інформацію, що зниклих безвісти військовослужбовців по Україні — восьмеро. А станом на липень 2022 року у Національному інформаційному бюро зафіксовано 7200 повідомлень про зникнення. Приблизно 10% стосується цивільних, а решта — військових.

 

Зниклий безвісти — у військовій справі, це військова втрата, що належить до категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях й про яких довгий термін нічого не відомо. Військовослужбовець може загинути, померти від поранення або хвороби, бути сильно хворим, потрапити до полону або дезертувати. У випадку фізичної смерті людини ані її могила, ані рештки не можуть бути ідентифіковані з високим ступенем достовірності.

 

Коли позицію військових накриває російською артилерією, частина підрозділу може не встигнути відступили і залишитися в окопах. Неможливо підтвердити: вони поранені, чи загиблі, чи полонені, бо досить швидко на позиції заходять російські війська.

 

Понад 7 000 українських військовослужбовців вважаються зниклими безвісти. Більшість із них живі та перебувають у полоні, заявив уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Олег Котенко. Поки пошук захисників триває, їхні рідні тижнями, місяцями і гадки не мають, що з ними: батьком, сином, братом, чоловіком.

 

Родини безвісти зниклих військових місяцями очікують на інформацію про своїх рідних. Зрештою, вдаються до власних пошуків та не втрачають надії на їхнє повернення додому живими.

 

Родичі зниклих знайомляться через соціальні мережі, тримають зв’язок з командуванням і побратимами (якщо йдеться про військовослужбовців), кооперуються у групи й колективно звертаються в різні міські та державні установи, міжнародні організації, пошукові інстанції, а також обдзвонюють лікарні й морги, якщо таке можливо. Залучають до пошуків медіа, подають оголошення в телеграм-каналах та на інших платформах.

 

Шукають тих, хто може розповісти, де й коли востаннє бачили зниклих. Щодня розглядають десятки фото понівечених невпізнаних тіл загиблих, намагаючись знайти схожість і особливі прикмети, переглядають зняті росіянами пропагандистські ролики з українськими військовополоненими. Іноді ці функції розподіляють між собою друзі зниклих, щоб не травмувати ще більше родичів, які важко переживають втрату й невідомість.

 

Безпосередньо пошуком зниклих безвісти військових в Україні займається кілька спецслужб — військові частини, Національна поліція, СБУ, ГУР, Мінреінтеграції, громадські організації. З одного боку залучення такої кількості інституцій пришвидшує пошук та дозволяє родичам краще зрозуміти, що відбувається під час розслідування обставин зникнення. З іншого — в Україні немає чіткого алгоритму визнання військового зниклим безвісти та немає єдиного відповідального за пошуки органу і це ускладнює процес комунікації з рідними.

 

Команда "Книги Героїв України" рекомендує куди слід звертатися: Зазначимо, що родичам зниклих безвісти або полонених військовослужбовців необхідно звернутися у такі інстанції: військову частину, військкомат, на гарячі лінії Міноборони (тел. 0 800 500 44) і Нацполіції (тел. 0 800 21 21 51 або +38 089 420 80 67), Національне бюро при Мінреінтеграції (16 48 або 044 287 81 65), Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених (тел. +38 067 650 83 32 або +38 098 087 36 01), до моніторингової місії ООН (тел. +38 050 374 67 08 (Viber)), Товариства Червоного Хреста (тел. 0 800 300 155), а також у службу розшуку ( +38 096 304 43 75 або +38 066 250 99 57), Гаряча лінія Уповноваженого Президента з питань зниклих безвісти (тел. 0 800 339 247), Додатково з 1 червня функціонує лінія МВС ( тел. 089 4201866).